В Твоем присутствии, мой Бог,
Я преклоню свои колени.
Мой дух измучен, изнемог.
В Твоих руках, как в колыбели,
Я быть хочу и слышать сердце,
Вместившее весь мир в себя,
Заблудших, гибнущих и грешных
Готовое принять, любя.
В Твоем присутствии могу
Я только радоваться солнцу,
Идти навтречу свету, дню,
Припасть к бездонному колодцу,
Где Слово - жизнь, святая мудрость,
Надежда, вера и любовь.
Там в жизни все перевернулось,
И жизни счет был начат вновь.
Святой и праведный Иисус
Призвал, чтоб все начать сначала.
Он снял с души весь тяжкий груз,
ошибок выправил немало.
О, если б заново начать
Всю жизнь, с нуля, с рожденья дней...
Но ни к чему теперь мечтать,
Ведь жизнь однажды начата,
Все есть как есть. Дней череда
Уже сложилась, все не счесть.
История ушла в лета,
Не нужно сожалеть о ней.
В Твоем присутствии, мой Бог,
Я преклоню свои колени.
Как терпелив Ты был! Как мог
Ты знать, что жизнь мою изменит,
Защиту ложную сломать
И растопить всю боль, как воск.
Ты видел все, понять Ты смог,
Как до мятущегося сердца
Теплом любви Своей достать.
Я преклоняюсь пред Тобой,
В Тебе хочу я раствориться,
К Источнику воды живой
Припасть и досыта напиться.
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Мати-християнка - Василь Мартинюк Маю уже дорослих братів, добрих, розумних, красивих, батьки яких були щирими християнами, а вони ще не з Ісусом. Щось чекають, хоча багато що знають про Бога і спасіння. Їхня мама виливала мені свій біль про їхнє навернення - і він передався мені. Чекаю радісного дня зустрічі своїх братів з Ісусом.
Проза : Ясени - Мучинский Николай Це моє найперше оповідання. Викладена в нему історія реальна. Її розповів мені одного разу, коли приїзжав на курси підвищення кваліфікації в наш педуніверситет, мій рідний брат, він працював на той час учителем однієї з сільських десятирічок. В цей день брат заночував у мене. Сімя моя на той час була в селі і ми мали змогу майже цілу ніч розмовляти. Реальний Микола якийсь час був його учнем. Запитання в брата, до мене, після розповіді цієї трагічної історії, було таке: "Скажи мені чому так сталось? Я напевне не знаю в своєму житті людини, яка б більше за Миколу любили Бога і ось такий результат. Миколи нестало, така страшна смерть, і в ще досить в молодому віці.Чому такі хороші люди, які до того ще й люблять Бога - гинуть, а всяка погань процвітає? Ви можете догадуватись, що я йому відповів. Та коли він пішов вранці на заняття, я взяв ручку і написав цю історію.
Можливо її потрібно було б тепер підправити. Та я не хотів, а оце недавно, перечитав її знову і добавив в кінці буквально чотири рядочки. Не знаю чи в Миколи були сини, та знаю в Господа вони точно є.
