Я люблю этот город и как не любить,
Когда он погружается в радугу весь,
Когда душу мою красотой веселит
Храм Иона предтечи, под синью небес.
Мой Комрат, Мой Комрат.
Пусть струится твой солнечный свет.
Чтоб всегда провожая закат,
Мы встречали румяный рассвет.
Я люблю этот город и в свете луны,
Когда дышит в лицо прелесть юной весны,
Всей душою и телом к нему я прильну,
Средь его красоты быть согласен в плену.
Мой Комрат. Мой Комрат,
Я прохожим улыбки дарю,
Гагаузии солнечный сад,
Мне напомнит о жизни в раю.
Я люблю этот город, в одежде из роз,
Хоть порой и уехать подальше хочу,
Только там мне становится грустно до слёз,
И я, в город родной, как на крыльях лечу.
Мой Комрат, мой Комрат,
Ветерок носит пух тополей,
Пусть Париж, красивее стократ,
Мой Комрат во стократ мне милей.
Валерий Кириогло,
Коряжма, Россия
Валерий Георгиевич Кириогло, Член интернационального Союза писателей, драматургов и журналистов. сайт автора:личная страница
Прочитано 8417 раз. Голосов 6. Средняя оценка: 5
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Название стиха напомнило город в Молдавии. Не знала, что и в Казахстане есть такой город. Пусть цветут розы в обоих городах для радости, а люди славят Бога! Комментарий автора: Валентина, спасибо за отзыв и оценку. Хочу отметить, что я как раз из Комрата Молдовы.
В Молдове теперь появилась Гагаузская автономия и Комрат её столица, где я и жил.
Лев Романов
2013-04-23 13:17:19
Валерий Георгиевич, мне нравятся Ваши стихи - пишите. Комментарий автора: Хорошо!
Публицистика : Християнські Побутові Колискові - Воскобойников Ігор Григорович Протягом тривалого часу мене цікавили саме християнські колискові, причому, побутові, тобто ті, яких співають рідні саме у побуті біля самої колиски.
Й ось десь із місяць тому Господь дав мені самому низку колискових, частину з яких сьогодні наводжу.
З того часу я більш системно зацікавився цим питанням й, до мого здивування і навіть із прикрістю, виявив майже повну порожнечу у цьому напрямі. І це у нас, на співучій Україні!
Ще раз підкреслю, мова йде не про літературні колискові, які є у класиків, хоча й у дуже невеликій кількості, й пару яких можна зустріти навіть на нашому сайті: у Светлани Касянчик та у Зоряни Живки.
… Звернувся інтернетом до бібліотекарів системи дитячих бібліотек України й із вдячністю ознайомився із ще якоюсь дещицею колискових. Причому, із прикрістю відзначаю, що наші християнські поети й тут «пасуть задніх», віддавши повністю цей надважливий напрямок духовного виховання на перекручування лукавому.
Отже, намагаючись не скотитися до примітивізму, намагався зробити колискові різного рівня складності від максимально простих й гнучких, щоб мама, тато або інший родич міг сам творити їх та прилаштовувати до індивідуальних потреб, так би мовити, не зазираючи до писаного тексту.
Заздалегідь ДУЖЕ вдячний усім, хто випробує їх у практичних умовах і повідомить свою думку.
Ще більш вдячним буду за продовження розвитку цього напрямку і повідомлення мені про набутки як українською, так й основними романо-германськими та слов'янськими мовами.
